Сьогоднішня історія про важкий вибір. Про мудрість та вміння прийняти ситуацію. Про сміливість зі словами: "Хто, якщо не я?". Про людину, яка допомагає сотням сімей, лікарням, військовим.

Це чоловік, який за короткий термін може зібрати 100 000 грн для доставки гуманітарного вантажу до Харкова. І в цій космічній сумі будуть 20 гривень старенької сусідки. Яка знаючи, ХТО збирає, принесе гривні у стиснутому кулачку. Бо він чесний, і ці гроші точно підуть, куди треба.

Євген Чумак - чартерний член Ротарі Клубу "Kharkiv New Level", успішний бізнесмен, люблячий чоловік, дбайливий батько та вірний друг. Нам пощастило, що ми його знаємо особисто. І хочемо познайомити з ним вас!

Євген з перших днів створення клубу, бере активну участь у проектах. У воєнний час забезпечує гуманітарними наборами кілька селищ у Харківській області. Допомагає з медикаментами 13-й лікарні. Допомагає військовим, з якими познайомився у небезпечній для свого життя ситуації. І ще дуже багато всього, що Женя не розповідає, вважаючи це рядовими справами. Які може робити кожен! Але, ми знаємо, що мати таку любов до людей, дано не всім.

- Що б ти робив, якби нічого не треба було робити? Уявімо, що в тебе є все, а на планеті Земля - мир.
- Я допомагав би людям. Років із шести, я повторював, що хочу допомагати людям!
- Тому ти обрав професію лікаря?
- Ні, друг сказав: "Женька, йди в мед.училище, там стільки дівчат!" - згадує Євген із посмішкою часи своєї юності!

Лікарем Женя таки став. Але не хірургом, як мріяв, а сімейним лікарем. Така робота його не влаштовувала. Складні часи та маленька заробітна плата підштовхнули до думки, що треба щось міняти. Тим більше, що вже з'явилася сім'я та народилася дочка.

“Після інституту з розподілу потрапив до 13-ї лікарні. Відпрацював місяць та отримав 199 грн. Які витратив за один раз - купив памперси та суміш для доньки. У гаманці залишилось 2 грн. Я запам'ятав це на все життя!” – розповідає Євген.

На пожовклих сторінках газети про вакансії, Женя знаходить роботу продавця-консультанта. То був старт. Викладаючись на 200% на новому місці, він досягає високих результатів у продажах. І через якийсь час стає начальником відділу. Зарплата стабільно зростає. Дружина Євгена, за його підтримки, вирішується відкрити власний бізнес, який згодом стає сімейним. Грамотно розділяючи зони відповідальності на роботі, їм вдається зберігати мир та любов у сім'ї.

Подружжя Чумаків разом переживає безліч випробувань. Одне з яких – будівництво! Купивши землю, зробивши приголомшливий дизайн-проект, готувалися не поспішаючи втілювати задумане, але весь світ йде на карантин через підступну хворобу COVID-19. Думки заморозити будівництво немає. Навпаки, стоячи на власній землі, з'являється чітке бажання-будувати! Протягом року всі роботи з будівництва закінчені, тому Євген з Яною переїжджають у свій будинок! Знову планують, як навесні прийматимуть друзів, де саме посадять дерева та як будуть засмагати біля басейну.

Але 24 лютого світ змінився.

Непроханою гостею на порозі кожної оселі з'явилася війна. Страх і жах скував свідомість. У цей момент Євген вирішує, що він та інші чоловіки зобов'язані стати на захист дітей, жінок та старих людей. Так з'являється загін добровольців. Місцеві чоловіки, щовечора виходять патрулювати вулиці та околиці селища. З цього вчинку Євгена почалася історія служіння у воєнний час. Знайомство з ТРО, допомога військовим. Одна зустріч тягла за собою десятки інших.

У ротаріанському гуманітарному ХАБі Євген отримує продуктові набори, якими забезпечує одне селище. Далі після знайомства з депутатом Чугуївського району отримує допомогу від міста для сусідніх селищ.

“Мені частіше дзвонять самі і кажуть: чим ми можемо тобі допомогти у твоєму служінні? За нашими з дружиною підрахунками, ми привезли до Артюхівки допомоги на 40 000$ за 4 місяці. Крім гуманітарних наборів, допомагаємо із заготівлею дров літнім самотнім людям” – розповідає Євген.

Люди стикаючись із добротою та людяністю Жені, хочуть віддавати.

Бабуся, у якої немає смартфона, дізнається про гуманітарну допомогу від сусідів. До обов'язків яких належить повідомити про те, коли привезуть допомогу. Євген намагається приділити увагу всім! На нього чекають не лише заради допомоги. Але й заради теплого слова, підтримки та віри, що якщо такі люди є, значить світ не збожеволів. І незабаром цей кошмар закінчиться!

“Коли загадую бажання, я завжди прошу мудрості! Ти знаєш, це призводило до того, що Бог давав мені таких людей, котрі навчали. Події, які вчили. Читати я не люблю. У мене втомлюються очі. Але щоб дізнаватися про нову інформацію, я вирішив розвинути аудіальний канал. Почав слухати аудіокниги. Це мені не далось легко. Зараз, за рік я прослуховую сотні книг. Слухаю на швидкості *2” - ділиться своїми хитрощами Євген.

Останні 2 книги, які прослухав Євген, це:
- "Чорний лебідь"
- "Антикрихкість".

У такий важкий час Євген "читає" та використовує весь потенціал, щоб отримати фокус тут і зараз. Будує плани на майбутнє. Так, реальність змінилася. Але життя продовжується!

“Люди, які ставлять цілі та незважаючи ні на що йдуть до їх досягнення, здатні пережити будь-які складнощі!” - думка, засвоєна Євгеном, під час відвідин меморіального комплексу в Освенцім, Польща. Місце, в якому було замучено та вбито тисячі людей.

Наше інтерв'ю могло би тривати нескінченно. Але на Євгена вже чекають з гуманітарною допомогою люди в кількох селищах.

“Кожен день, може бути останнім. Я запитую себе: що ти зробив сьогодні?” - спокійно каже Євген, і їде робити те, що може там де він є!

Всі материали